Есе Антона Садовніченка (2017)

Добрий день! Я хотів би отримати стипендію, яку започаткували випускники ліцею Д.В.Костюк та Д.М.Хижняк, бо минулого року на дорогу до обласного центру, де проводився регіональний етап конкурсу, та до  м. Білої Церкви на Всеукраїнську олімпіаду з української мови та літератури довелося витратити багато грошей, які, на жаль, ні міський відділ освіти, ні мій заклад моїй родині не повернули. 

Частину стипендії я б витратив на  навчальну літературу з предметів, які є для мене найважливішими (українська мова та література, математика, фізика), частину - на дорогу до Дніпра для участі у обласних олімпіадах і конкурсах та до міста проведення Всеукраїнської олімпіади з української мови в цьому році. 

Я народився у сімʼї вчителів, тож з дитинства мені щеплювали любов до читання. Зараз це моє улюблене заняття! Я ніколи не читаю книги на мобільному пристрої, вважаю, що лише  у паперової книги є душа, мені приємно, торкаючись до палітурки, спілкуватися зі своїм співрозмовником. Я маю більше 300 бестселерів, серед яких детективи, твори на історичну тему… Отже, частину грошей я хотів би витратити на поповнення моєї колекції художньої літератури.

Зараз, у скрутні часи для нашої Батьківщини, українці масово виїжджають до інших країн у пошуках кращого життя, проте я хочу жити в Україні, здобуватиму освіту на рідній землі і працюватиму для її процвітання. 

Для того, щоб швидше стати на ноги й зробити свій внесок у майбутнє України, мені необхідна підтримка, особливо фінансова, тож я був би щасливий, якби став стипендіатом. 

Садовніченко Антон Андрійович, 

учень 9-А класу

Читати інші есе

Зробити внесок та допомогти ліцеїстам